Consent culture: правило згоди та картопля фрі

Найсвятіше «The rule of consent» (правило згоди), яке відрізняє нас від тварин у період парування, має бути загальноприйнятою поведінковою нормою у будь-яких людських взаєминах. Докладні роздуми Тетяни Карпусь про те, як запитувати у партнера дозвіл на фізичну близькість, чому це необхідно, і до чого тут американський фаст-фуд.

Читати далі: Consent culture: правило згоди та картопля фрі

---

Ця згода не схожа на те, що ви зазвичай даєте, погоджуючись із «Правилами користування» чи «Політикою конфіденційності» щоразу, не дочитуючи навіть до кінця пропозицію з галочкою. Це має бути твереза, осмислена, уважна до себе згода, яка, перш за все, про те, що «я правда так відчуваю, я правда так хочу».

«Культура згоди» — це про що?

Загалом, «Культура згоди» — це про взаємне ухвалення рішень, комплекс переконань і поведінкових звичок, націлених на те, щоб усім було комфортно (тут було б ідеально закінчити «і всі були б щасливі») — чи не утопія ідеального суспільства Хакслі?

На жаль, не думаю, що в нашому світі існує хоча б одне суспільство, де ця культура розвинена до рівня автоматизму і «яке само собою зрозуміле», але все-таки є країни, де вона розвинена на порядок вище, ніж в Україні.

Мої перші кілька тижнів після переїзду до Нью-Йорка, я, звичайно ж, зайнялася своїм улюбленим дозвіллям: ходила на побачення з Тіндера. Це завжди цікаво, незалежно від результату побачення. А ще, у такий спосіб я, на диво, в Україні придбала чимало друзів, саме друзів — тож у мене із цим видом знайомств асоціюються відносно добрі емоції.

Втім, в Америці друзів через Тіндер (або його американські версії: Hinge, OkCupid) я не знайшла — про це якось іншим разом. Натомість знайшла те, чого не зустрічала у нас чи на побаченнях у Європі (або вкрай рідко зустрічала): дотримання елементарного правила згоди, в чому б не було. А особливо в тому, що стосується будь-якої фізичної близькості.

Це, перш за все, відкрило мої очі на дві речі в питаннях градації пізнання себе і людей навколо мене: по-перше, я почуваюся в безпеці з людиною, з якою вперше бачуся в житті. Хоча, варто зауважити, що правило згоди ніяк не пов’язане з тим, чи ви питаєте дозволу про близькість з людиною на першому побаченні, або з тим, з ким уже 10 років у шлюбі.

Є почуття захищеності і того, що я можу не перейматися незручністю, коли чогось не хочу робити — якщо чогось не хочу робити. Звідси і по-друге: відмовляти дуже важко, але стає трохи простіше, коли тобі ставиться пряме питання.

Моя Tinder історія

Ти не проти, якщо я тебе поцілую? — погодьтеся, адже на це ввічливо відповісти «ні, я не думаю, що це зараз доречно, вибач» набагато легше (насправді теж важко), ніж зупиняти процес криками «воу, полегше».

Ось так і в мій перший вечір першого в Америці «тіндерівського» побачення, хлопець запитав чи не проти я, якщо він проведе мене додому, і, згодом, коли вже провів, то найстрашніше: «Не проти, якщо я тебе поцілую?».

Я відповіла відмовою, і додала «вибач» наприкінці, на що він одразу відповів: «Ти не повинна вибачатися. Я чесно запитав твоєї згоди, ти чесно визначила зону свого комфорту, я поважаю це. Адже це просто як картопля фрі!».

Спочатку я, звичайно ж, подумала, що це якийсь вузько американський сленговий вираз, і від сорому, що вперше в житті його чую, не перепитала. Ми попрощалися, я хвилину шукала ключ від під’їзду в бездонній чорній дірі своєї сумочки (Хокінг точно будував свої теорії, базуючись на прикладах маленьких жіночих сумок), і, коли намацала його, крикнула: «Стій, чому ти сказав „картопля фрі“?», — очікуючи почути щось на кшталт «ну, у Нью-Йорку так говорять про очевидні речі, що прибула». І, виявляється, дуже недаремно перепитала.

Правило FRIES, або до чого тут картопля фрі

Правило згоди надається великому розголосу в Америці, і в основному ця хвиля почалася в 90-х, коли багато жінок почали писати заяви про зґвалтування або домагання у випадках, коли прямого фізичного насильства не було. Ця хвиля популяризувала такий термін як «акт згоди». Багато активістів акцентували на тому, що воно має бути чітким, певним, прямим та зрозумілим для обох сторін.

І, як вони самі вивели, для цього необов’язково підписувати контракт про згоду на поцілунок чи секс за будь-якого випадку фізичної взаємодії, можна просто керуватися правилами, які вони обізвали FRIES (англ. «картопля фрі»):

• F — freely given: даний вільно, не під впливом чогось і ненасильницьким шляхом
• R — reversible: оборотний, не той, що дано безстроково і назовсім
• I — informed: чітко поінформований
• E — enthusiasts: у згоді має бути ентузіазм
• S — specific: згода має бути явною у кореляції із ситуацією, в якій вона питається

Звичайно ж, хлопець із Тіндера, у якого я, слідом кричачи, перепитала цей самобутній термін, пояснив це не так розгорнуто, як це я зробила вище. Але навіть із розшифровки перших букв цієї смішної абревіатури сенс цілком зрозумілий. До того, вигадали його не американці, і навіть не бельгійці (а картоплю-фрі цьому світу подарували саме вони) — таке правило поінформованої добровільної згоди на практиці існує вже сотні років у стосунках доктор-пацієнт.

Геть сором’язливість! Ти маєш право сказати «ні»

Це доктрина в медичній етиці та медичному праві, згідно з якою для медичного втручання повинна бути отримана згода пацієнта, який є дійсним лише за дотримання певних умов.

Дотримуючись цього правила, інформування про згоду так само має бути присутнім і в нашому повсякденному житті: адже це не так важко, і може полегшити життя і тому, хто його застосовує, і тому, до кого воно застосовується.

Але умовний камінь спотикання, який заважає нам іноді поставити важливе й потрібне питання — це наша сором’язливість. Почуття незручності, невчасності чи того, що ти можеш «зруйнувати атмосферу моменту» чи все зіпсувати, — відчуття, що твоє питання «ну зовсім не до речі».

Так от, уточнення згоди завжди доречне.

Реакція партнера на правило згоди

І якщо ваш новий (або навіть старий) партнер відреагує на це глузуванням — ймовірно, вам варто підняти цю тему серйознішою і усвідомленішою. Адже, якщо людина зневажливо реагує на такі здорові партнерські питання — ймовірно, вона нехтуватиме і вашим почуттям комфорту, не зважаючи на те, чи хочете ви щось робити, чи ні, чи хочете ви відповідати на поцілунок/обійми/статевий акт чи ні, а у разі відмови — безперечно прийматиме це на свій рахунок.

«Правила FRIES» важливі не лише у нових чи старих відносинах — вони важливі в принципі скрізь, де ви хочете позначити свої особисті межі та поважати їх у партнері, людях довкола.

Якщо ваш партнер у принципі посміхається з вашої надмірної опіки в питаннях його/її ж комфорту — може тоді до біса такого партнера?

І, нехай у багатьох випадках у штатах це правило використовується з погляду заходів безпеки (так, ось те саме у фільмах «а ти точно цього хочеш?» — це здебільшого не романтизована картинка дбайливого хлопця, а скоріше його офіційна вербальна гарантія на те, що він потім не загримить за ґрати).

Я вважаю, що, застосувавши його в деяких ситуаціях у своєму житті, я могла б здорово уникнути, щонайменше, почуття дискомфорту, незахищеності або просто відчуття, що мої межі порушують, або їх порушую я.

Мої, і так незатишні емоції, пов’язані з відмовою і заповітним у багатьох випадках «ні», полегшилися б, якби їм передувало ввічливе уточнення — «Ти справді цього хочеш? Чи справді зараз? Чи справді зі мною?». Те саме я хотіла б дізнатися в деяких випадках, де я мала б запитати згоду, але чомусь не вважала за потрібне це зробити.

Правило згоди в Україні

В Україні обов’язкова взаємна згода прописана у Кримінальному та Кримінально-Процесуальному кодексах. Коли у 2019 році ці зміни були внесені та набули чинності, народ потішався. Люди з перших днів не зрадили традиційному хрещенню гумором Фейсбука на кшталт: «чоловік шукає нотаріуса у тому, щоб терміново зайнятися любов’ю». Або: «Ми лежимо з чоловіком і думаємо, кого як понятих запросити».

У соцмережах навіть почали поширювати «акт згоди на статеві відносини», Всеукраїнське агентство новин «УНІАН» було, до речі, одним із перших.

Таке єхидство щодо речей, які в принципі і без законів мають бути очевидними і виконуватися всіма не з-під палиці кодексу, а просто тому, що інакше й бути не може — нездорова історія. Це черговий каталізатор суспільства, де культура насильства ігнорується і саркастично висміюється у фейсбучних мемах.

Ви ніколи на 100% не знаєте особисті межі поблизу (і цілому) щодо нової людини. Ви часто не усвідомлюєте, які дії ця людина вважає нормою для форм близькості, які ні — хтось може переспати на першому побаченні, хтось не відчуває достатнього комфорту для близькості місяця чи роки поспіль. І те, і те є абсолютно нормально, але ви не можете цього знати, не запитавши. Навіть, якщо вам здається, що це очевидно, навіть, якщо ви цю людину знаєте, «як облуплену», навіть якщо ви виграли «Битву екстрасенсів».

Іноді ми навіть не можемо достовірно відчувати настрій «у моменті» людини, з якою начебто вже кілька життів як разом. Одне просте питання може вплинути на багато що.

Так само, як «позичати гроші, не спитавши» є крадіжкою, «секс без згоди» — це насильство.

Дивна річ, проте, колосальна кількість питань, які роблять наше життя таким складним, вирішується ніяк інакше, як словами через рот.

Правило картоплі-фрі не шкідливе, а дуже корисне:

• «Нічого, якщо я зроблю так?»,
• «Ти дійсно цього хочеш?»,
• «Можна я тебе поцілую?».