В Україні запустився проєкт Team Challenge — платформа для джуніорів та трейні в IT, яка допомагає знайти команду на перший PET-проєкт (тобто отримати досвід для посилення свого CV на волонтерських засадах).

Team Challenge також є таким проєктом. Його у вільний від роботи чи навчання час роблять переважно джуніорки, для яких це перша робота у новій галузі. «Смілива» розпитала частину команди і надихнулася їхніми історіями.

Все почалося з Senior-розробниці Ірини Лян (про її лекцію в Києві ми вже писали), яка нині працює в Amazon, а в серпні 2022 року почала збирати команду з джуніорів для своєї ідеї — просто розіслала пропозиції в особисті LinkedIn незнайомим людям. А вони — переважно початківці в IT — радо на це погодились.

Щоб долучитись до команд — зареєструйтесь на сайті проєкту Team Challenge (УВІЙТИ в правому верхньому куті), або авторизуйтесь через пошту чи інший зручний спосіб, та приєднайтесь до проєкту, який зацікавив.

«Мені здавалося, що команда розбіжиться»

Project Manager «Team Challenge» Діана Андрусенко зізнається, що пропозиція працювати безоплатно звучала досить підозріло. Дівчина вчилася на бухгалтера, працювала продавцем консультантом, менеджеркою з продажів, адмінспеціалісткою в продуктовій ІТ компанії, а проєктний менеджмент для неї був новою діяльністю — лише 1-го лютого 2022 пішла на курси.

«Я побачила, що Іра на той момент працювала в Star. Я зайшла на DOU подивитися, що це взагалі за компанія, тому що раніше я про неї нічого не знала. Я подивилась, почитала декілька відгуків, зрозуміла, що це досить масштабна компанія. Якщо у Іри на той момент тайтл був і Senior, і ментор, ну, думаю: „Значить, ця людина експертна, щось знає і розуміє, варто до неї прислухатися“. Ми були незнайомі. Це питання двох повідомлень: Вона каже: „тобі цікаво?“. Я кажу: „Так, цікаво“. Вона почала далі шерити свої ідеї, я почала накидати свої контрідеї, і у нас почалося таке коротке обговорення, планування того, що могло би бути в цьому проєкті», — ділиться Діана Андрусенко.

Через кілька тижнів, коли зібрався пул людей (у команді зараз 7 чоловік), вона створила першу зустріч, на якій усі познайомились.

«Це проєкт, який ти робиш, коли в тебе є вільний час. По вечорах, ночах, вихідних. Ми починали з однієї зустрічі в тиждень (зараз в нас вже регулярні зустрічі двічі на тиждень). Усі в різних країнах були і в різних таймзонах. Ми зідзвонювалися щосуботи зранку, а протягом тижня всі питання вирішували в чаті. Ми побудували максимально класичні процеси.

В нас був Slack для комунікації з робочих питань, телеграм для термінових питань. Коли були блекаути і Slack не вантажився, там писали: „Соррі, давайте переносити“. Також Trello, де я створювала задачі, частина була створена Ірою — і кожен відповідав за свій процес, трекав, що він робить. Ми починали усі, не маючи конкретного досвіду того, що ми будемо робити. Наприклад, розробниця Діана вчила React у процесі роботи», — додає проєктна менеджерка.

Вона припускає, що було б простіше, аби всі члени команди були middle рівня, тоді робота б пішла швидше, але не факт, що вони мали б таку саму потужну мотивацію.

«Мені здавалося, що якщо зібрати команду людей, і сказати їм: нумо працювати без жодного профіту — вони розбіжаться. Іра сказала: „Ну, якщо розбіжаться, ти ж PM, будеш збирати нову команду“. Я це сприймаю, як складний процес, тому що поєднувати з навчанням і роботою — дуже складно. Але це цікавий і захоплюючий процес», — розповідає Діана Андрусенко.

Вона називає три головні пойнти, які роблять команду злагодженою: домовлятися про очікування-реальність, завжди бути відвертими і намагатися щиро допомогти своїм тіммейтам.

«У однієї нашої співробітниці тато загинув на війні. Вона не могла повноцінно з нами працювати, вона випала на 3 тижні. У нас не було ніяких питань, це дуже велика трагедія. Вона мені про це написала, ми зібрали невеличку банку, скинули їй допомогу. Ті, хто у Європі не мав блекаутів — завжди з розумінням ставилися до перенесень зустрічей. І бувало таке, що за 3 хвилини до мітингу хтось із нас пише „ну ми не можемо“. А ми вже знали, з огляду на досвід, що якщо на зустрічі немає хоч когось одного — це дуже потім вплине на процес», — ділиться Діана Андрусенко.

Шлях користувача

Team Challenge — сервіс, націлений на те, щоб допомогти молодому спеціалісту здобути командний досвід. Він за допомогою алгоритму автоматично формує команди: хто перший подався, той і потрапив у команду.

Користувач чи користувачка заходить на сервіс, ознайомлюється з інформацією на головній сторінці, далі або реєструється, або клікає на кнопочку приєднатися до того проєкту, який сподобався, заповнює свої дані і очікує, поки автоматично сформується його/її команда.

«Ми розуміємо, що ці люди стикнуться з тими самими челенджами, що й ми. Вони, по-перше, не будуть знати один одного. Тому там завжди буде PM, і для нього буде випробовування — організувати роботу цих людей, які зовсім різні. Незнайомі, ніколи не бачилися, з різним бекграундом.

Чи це складно? Складно, але це можливо, оглядаючись на наш досвід.

«Також ми передбачили такий пойнт, як ментор. Це людина з будь-якого домену, просто спеціаліст з досвідом (і middle QA, і Senior-дизайнер, і middle front-end чи back-end, без різниці). Ця людина розуміється на процесах того, як відбувається життя продукту, проєкту, будь-якого сервісу, і може допомогти команді зорієнтуватися.

Зараз ментор буде зʼявлятись в команді, якщо в нас в базі будуть вільні заявки на участь від менторів. Але команда може бути сформована і без ментора.

У нас вже вибудувалось досить зацікавлене та вмотивоване комʼюніті в нашому каналі в Slack, тому, якщо команда не матиме ментора, в нас є чат Help, де кожен може поставити будь-яке запитання, і йому допоможуть та підкажуть як варто діяти. Під’єднатись до цього каналу зможе кожен користувач/кожна користувачка. Після реєстрації прийде лист на пошту, де буде прямий лінк-запрошення», — додає Діана Андрусенко.

«Ми кожний для кожного ментор»

До роботи в Team Challenge дизайнерка Анастасія Демчук кілька місяців працювала після курсів (створювала лендінги та презентації).

Зараз вона студентка, закінчує 4 курс Житомирської політехніки, спеціальність «право», також займається фотографією.

«Навчалася дизайну сама, без жодних курсів спершу. Було страшно, що я вчусь, і це все буде дарма, що воно мені нічого не дасть. Коли почалася війна, почалися безкоштовні курси для українців, їх було дуже багато, почала їх проходити, щоб підвищити свою кваліфікацію. (Курси Go IT, курси Genius — останній рекомендує). А далі вже намагалася шукати роботу, тут в мене було багато спроб, і було багато невдалих. Була спершу зневіра, тому, що коли я подалась на одну вакансію, мене погодили, сказали, що я прийнята на роботу, але потрібно пройти стажування.

Мені обіцяли зарплату, я платила податки і потім мене кинули. Поліція каже, що мало доказів і мала сума. Вони мені винні 120 доларів, плюс я ще їм заплатила 1400 (податки).

Поліція сказала знайти ще людей, які постраждали, і писати спільну заяву. Я це кинула, і в цей же день мені написала Іра. Я була злюща на цю компанію, і мені приходить повідомлення: „Ми вас запрошуємо для участі в проєкті, стартап“. Я така думаю: „Мене тільки що надурили, і знову пробувати щось робити?“. Спершу не хотіла, а потім вирішила спробувати», — згадує Настя Демчук.

Мені обіцяли зарплату, я платила податки і потім мене кинули. Поліція каже, що мало доказів і мала сума. Вони мені винні 120 доларів, плюс я ще їм заплатила 1400 (податки).

Вона єдина дизайнерка у команді, тому всі творчі роботи зараз на ній: створення самого дизайну сайту, дизайну листів, розробка логотипа, також допомагала підготовлювати LinkedIn Усі питання по дизайну узгоджуються з нею.

«У нас дуже різнобічні люди в команді, і кожен вкладає якусь свою частинку. І ми один одного стимулюємо працювати, один одного чомусь навчаємо. Ми кожний для кожного ментор.

Як казала Діана, в майбутньому, можливо, наш проєкт стане другим Facebook. Ось це дуже драйвить!», — ділиться дизайнерка.

«QA — це людина, яка може впливати на якість продукту»

Тестувальниця Марина Іванченко — світчерка з фінансової сфери.

«Шлях в ІТ у мене тільки починається, наразі працюю фінансовою спеціалісткою (досвід близько 8 років). Почала навчатися рік тому, пройшла декілька курсів, почала шукати якісь проєкти, і таким чином дійшла до цього проєкту.

На курсах, чесно кажучи, багато чого обіцяють, і мало чого насправді дають. Тому що майже всі курси обіцяють допомогу з працевлаштуванням, а по факту цього не існує.

З тих курсів, що я пройшла, можу виділити тільки курс QA Testlab — вони нічого не обіцяли, але у стиснуті терміни дали багато корисної інформації, яка може стати у пригоді тим, хто хочуть свічнутися в тестування, або тим, які вагаються і не розуміють, чи хочуть вони бути тестувальниками. Тому що курс доволі короткий, десь місяць, але там дається дуже багато потрібної інформації, і ти розумієш, чи тобі це подобається, бо там є і якісь більш практичні задачі, і теорія. Крутий курс, мені сподобався», — згадує Марина Іванченко.

Вона єдина у команді, хто долучився вже під кінець, в основному працювала з фронтом. Займається функціональним тестуванням, тестуванням верстки, дизайну.

«Чому я вирішила стати QA? Мені імпонує ідея, що QA — це людина, яка може впливати на якість продукту і допомагати в розробці якихось класних проєктів, впливати на їхню якість.

Мене драйвить, що це проєкт для таких же джуніорів і трейні, як і я, яким він допоможе розвиватися, отримати свій перший реальний досвід, і він допоможе для пошуку першої роботи.

Спочатку розглядала інші напрямки, ближчі до моєї професії. Дата аналітика, потім почала вивчати Data Scientist, стала дивитися, що є ще інші професії, і дійшла до IT. Мене зацікавив тестувальник, тому що на своїй роботі ми часто запускали якісь автоматизації, я брала в цьому участь, і мені подобалося. Я брала участь у постановках задач, а потім у прийманні та тестуванні того, що ми хотіли отримати. Мені ці процеси були цікаві. Я почала для себе щось читати, зараз багато безкоштовної інформації на YouTube, я почала у це поглиблюватися», — розповідає Марина Іванченко.

Вона додає, що QA — це про посидючість, уважність до деталей, бажання придовбатися до того, на що ніби навіть не треба звертати уваги, бажання зробити все круто з першого разу, щоб потім не треба було перероблювати. На її думку, Soft-скіли, нароблені на позиції фінансів, бухгалтерського обліку, дуже тестувальникам допомагають.

«Досвід в Team Challenge допоміг отримати першу роботу»

Розробниця Діана Голобородько познайомилася зі засновницею Team Challenge через Women who code, де Ірина Лян була її менторкою.

«Я спочатку навчалася на обслуговування комп’ютерних систем і мереж. Але так склалося, що я стала молодою мамою, досвіду роботи не здобула. Потім були інші роботи, декрет. Остання моя робота — менеджер з постачання. Дуже нервова робота, почався ковід, я дійшла до висновку, що треба шукати віддалену роботу. Плюс потрібна висока зарплатня. Бо не завжди ти можеш розраховувати на чоловіка, плюс усіляке може трапитись. Я вважаю, що жінка має заробляти гроші самостійно і розраховувати на себе. Тому вирішила повернутися до комп’ютерів — піти у програмування», — розповідає про себе здалеку розробниця.

Діана Голобородько почала з фронтенду — закінчила локальні курси у Кременчузі (4 місяці), потім ще 2 курси на Udemy пройшла. До розробки Team Challenge також приєдналася без досвіду роботи.

«Я, звісно, погодилась, бо для мене це була перша практика, командна робота.

Страх був, але Іра запевнила, що вона буде допомагати, команда також буде допомагати в разі чого. Страх був, але бажання здобути досвід — набагато сильніше.

Почалася війна, ми з дітьми виїхали до Німеччини, я влаштувалась там на роботу, працювала, але по ночах стала знову програмувати. Коли ми стартанули цей проєкт, я ще працювала в Німеччині, по ночах кодила.

Я пробувала до початку вторгнення шукати роботу, але це дуже важко: всі хочуть з досвідом. Зараз попит на джунів зменшився. Знайти роботу набагато складніше. Потрібний досвід і гарна англійська», — розповідає Діана Голобородько.

За час, поки вона набивала руку в програмуванні для проєкту, таки вдалося отримати оффер. Зараз Діана як розробниця проходить випробовувальний термін у невеличкій компанії у своєму місті. І продовжує кодити для Team Challenge.

«Моя задача — профіль користувача, сторінка користувача, де він реєструється, заповнює дані, і потім проходить вже шлях вибору проєкту. Я стикнулася з цим перший раз, були запити, з якими я досі не мала справи. Я здобула величезний досвід. Плюс я здобула впевненість в собі. Цей проєкт мені допоміг, коли я проходила співбесіду до тієї компанії, де я зараз працюю, я була вже набагато впевненіша, ніж я проходила співбесіди до цього.

Мені сподобалась ідея цього проєкту. Тому що якщо тобі не подобається проєкт, ти не будеш з натхненням це виконувати. Тут проєкт групує людей, це настільки класно. Ти знайомишся з різними людьми, проходиш різні життєві ситуації. Я просто кайфую. Іноді б’юсь головою об стіл, тому що не можу розв’язати задачу, але мені дуже подобається», — посміхається Діана Голобородько.

«Шукала навчання, і понад 10 курсів мені відмовили» 

Тіна Семашко до цього 7 років пропрацювала 1С програмісткою. Коли почалася повномасштабна війна, зрозуміла, що 1С більше не хоче використовувати. Потрапила на курси фронтенду, почала шукати усі ініціативи, які траплялися на очі.

«Я закінчила американські курси She codes, було 4 розділи. Для новачка, може, і непогано. Але для людини, яка вже знайома з програмуванням, було надто легко, я би хотіла, щоб це було глибше. Також я закінчила Back end C# — українські курси Beetroot Academy. Також більше по верхах, але, в принципі, бекенд — це дещо інше, і там було складніше. Не знаю, чи рекомендувати — не маю з чим порівнювати бекенд, як подають інші. Викладач хороший, дотепер не відмовляється допомогти, якщо нам треба.

А зараз я вчусь у Франції, я вступила на французькі курси веброзробки. Восени в нас буде стажування, ми зараз шукаємо підприємства, які можуть нас взяти на стажування. Потім буде фінальний проєкт. Я кожний день вчусь з 9 до 17», — ділиться своїм досвідом розробниця Тіна Семашко.

Вона приїхала до Франції у березні 2022 року і не знала французькою ані слова. З нуля вчила мову.

«Я зареєструвалась в центрі зайнятості, і в мене є право брати курси від центру. Для мене це безкоштовно (як і для французів). Тут ще треба було співбесіду пройти. З осені 2022 року я шукала курси, і більше 10 мені відмовили. Тому що французька мова — нелегка. Перша моя співбесіда на курсах була англійською, тому що я не могла нічого французькою сказати. Мені всі відмовляли казали: „Як ви будете вчитися французькою, якщо не можете з нами говорити?“.

Врешті-решт в січні я вмовила ці курси, сказала, що знаю програмування, моя французька буде покращуватись автоматично, коли я буду навчатись. Вони погодились і взяли. Курси безкоштовні, і нам платять стипендію. Щоправда, віднімають від пільгових виплат, але це неважливо. Я вже вчуся 3 місяці, і дуже просунулася в мові за ці місяці», — розповідає вона.

В проєкті для джуніорів Тіна Семашко працювала по вечорах, 2-3 години вдень (але не щодня).

«Мені подобається, що Team Challenge — це реальна справа. Це не якийсь учбовий проєкт, який робиш задньою п’ятою і забув про це, а це річ, яка буде працювати, яка буде потрібна людям. Це сильно підтримує», — додає Тіна Семашко.

Перед релізом проєкту Ірина Лян і Діана Андрусенко опублікували у своїх профілях LinkedIn попередній опитувальник для зацікавлених в участі у проєкті — і відгукнулося понад 700 людей.

Тепер після релізу вони, як і читачі й читачки цього тексту, можуть зареєструватися на платформі в очікуванні своїх дрім-колег та першого командного проєкту. Далі буде!

*Цей матеріал підготовлено за підтримки «Української Феміністичної Мережі за Свободу й Демократію» в межах програми співпраці з Urgent Action Fund for Women’s Human Right (UAF WHR). Зміст матеріалів не обов’язково відображає думку UAF WHR.