Кар’єрна консультантка Тетяна Кобзар спеціально для Women.UA та «Сміливої» навела приклади порушень прав жінок роботодавцями, і поради, як на них реагувати.
Як кар’єрна консультантка, я часто чую історії від жінок, які стали жертвами гендерної дискримінації при побудові кар’єри. Наприклад, на співбесіді запитують про кількість дітей чи плани на вагітність, або віддають перевагу чоловіку, коли на посаду претендують кандидати обох статей. Також жінки більше обережніші у питанні перекваліфікації та виходу на ринок праці у ролі кандидатки.
У результаті повномасштабної війни 67% жінок сьогодні готові шукати роботу на нижчій позиції. За умови, що це буде нова для них сфера діяльності; 88% жінок готові виділяти час на додаткове навчання чи перекваліфікацію.
Тож, якщо і у вас є такі страхи, або ви стикались із гендерною дискримінацією, то ось моя основна порада — в першу чергу, знайте та захищайте свої законні права. А для цього на початку треба вчасно зрозуміти, де вони були порушені.
У чому виражається гендерна нерівність на роботі
На законодавчому рівні визначено, що в нашій країні забороняється дискримінація жінок, їхніх прав, свобод та законних інтересів. У статті 24 Конституції України закріплено: «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального положення, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками».
Однак, конституційне закріплення рівності в правах не розв’язує проблеми реалізації фактичної рівності.
Перевага чоловікам
— роботодавці, як правило, віддають перевагу чоловікам при прийомі на роботу; у збереженні робочого місця при скороченні чисельності або штату працівників; у розмірі оплати праці;
— чоловіки значно домінують на керівних посадах. (За даними ПРО ООН в Україні за 2021 рік загальна частка жінок на керівних посадах в Україні — 40,5%. За іншими даними по Україні, які надає компанія «Делойт», це 18,3% ). Варто розуміти, що жінки займають керівні позиції переважно в соціальному секторі, такі призначення є гендерно обумовленими.
Коли на одну і ту ж посаду претендують чоловік і жінка, перевага віддається чоловіку. Причому така ситуація стається навіть у тому випадку, коли кваліфікаційний рівень жінки є вищим.
Потрібно також звернути увагу на те, що в таких випадках, попри явну дискримінацію відносно жінки, жінка-працівник не має жодних законних обґрунтувань для оскарження відповідного рішення роботодавця.
Різниця в зарплатах
— жінки в Україні заробляють менше, ніж чоловіки. У всіх сферах, окрім адміністративного та допоміжного обслуговування, де середні зарплати чоловіків та жінок рівні, зарплати жінок складають 66–97% від зарплат чоловіків. Такими є дані Державної статистики на 2021 рік. За інформацією рекрутингових агенцій, ця різниця ще вища. Однією з причин цього є те, що окрім оплачуваної роботи на плечі жінки лягає домашня праця, яка вважається «жіночою» — прибирання, готування, догляд за дітьми. Жінка змушена, як правило, працювати в «дві зміни». Тому обирає менш оплачувану роботу, але з більш гнучкими умовами.
Роботодавці можуть вбачати проблему в дітях, коли наймають жінок
— правозахисниці фіксують систематичні утиски роботодавцями жінок, які мають дітей. Нерідко їх залучають до наднормових робіт, до роботи у вихідні і святкові дні без додаткової оплати. А також незаконно звільняють.
Крім того, реальній рівності у трудовій сфері заважає покладене на підприємство зобов’язання виплачувати жінкам різноманітні допомоги по вагітності, пологах, догляду за дитиною. Приватному підприємцю за таких умов просто невигідно брати на постійну роботу жінок репродуктивного віку. Така позиція законодавця незрозуміла. Адже не підприємство, а держава повинна забезпечувати реалізацію демографічної політики. Що також суперечить положенням Конституції України, де визначається зобов’язання держави стосовно забезпечення прав і свобод громадян, в тому числі право на материнство та батьківство.
Позитивні зрушення у питанні гендерної нерівності на роботі
Важливим кроком стало скасування розподілу професій на «жіночі» і «чоловічі». Та це ще не означає, що в Україні зникла дискримінаційна практика чи не лишилося заборонених професій. Наприклад, у війську досі є низка «нежіночих» професій, затверджені наказами із грифом «з обмеженим доступом».
Також в нас на рівні закону ще з 1996 року діє заборона дискримінації в оголошеннях про вакансії, зокрема за ознаками статі. Зверну увагу, що лише у 2022 році був введений штраф за дискримінацію в оголошеннях про вакансії в розмірі десяти мінімальних зарплат (близько 65 тис. грн).
З 2021 року чоловіки самозайнятих дружин можуть йти в декретну відпустку.
Ще раз про резюме та співбесіду
Коли оформлюєте своє резюме, пам’ятайте, що інформація про ваш вік, стать та сімейне положення не є обов’язковою. У деяких країнах ці розділи заборонені на законодавчому рівні, так само як і розміщення фото, щоб уникнути суб’єктивізму при прийнятті на роботу.
Робіть акцент на своїх практичних навичках та особистісних якостях. Не забувайте підкріпити свій досвід своїми досягненнями. Це та інформація, що дозволить вам виділитись серед кандидатів та отримати таку бажану пропозицію щодо працевлаштування.
Окрім того, якщо на співбесіді роботодавець цікавиться не вашими навичками, досвідом та досягненнями, а напряму питає про сімейний стан, наявність дітей і т. д., то ви спокійно зазначаєте, що не можете відповісти на це запитання.
Адже не можете сприяти порушенню статті 17 «Закону України про рівні права і можливості жінок і чоловіків» (від 8 вересня 2005 року). У ній йдеться про те, що «роботодавцям забороняється …. вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей».
І це нормально, не варто боятися. Саме в такій ситуації ви реалізуєте своє право на рівність у сфері праці, застосовуючи норми діючого законодавства України.
Що робити, куди звертатись: інструменти для захисту від дискримінації
Зазначені вище проблеми в реалізації права на працю жінками слугують прикладом того, що юридично закріплена гендерна рівність, ще не забезпечує нам рівності на практиці. Сама ж дискримінація за гендерною ознакою принижує потенціал жінок і затримує економічне зростання країни.
Якщо роботодавець відмовляє у роботі через свої упередження щодо статі, він порушує вимогу про рівність трудових прав громадян (ст. 2-1 Кодексу законів про працю України).
Щоб захистити свої права, ви можете звернутися зі скаргою до Уповноваженого з прав людини, до Державної служби України з питань праці чи суду. Вони мають інструменти, щоб вплинути на порушника: винести обов’язковий до виконання припис про усунення дискримінації або ухвалити відповідне судове рішення. Остання, щоправда, займе більше часу.
Також можна звернутися до поліції, оскільки стаття 161 Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність за обмеження прав чи встановлення привілеїв громадян. Зауважу, що це стосується не лише людей, які вже працюють у компанії, а й кандидатів, яких, наприклад, булять через стать на співбесіді.
Всім жінкам, які пережили негативний досвід дискримінації, я б радила використати всі інструменти законодавства і сміливо публічно висвітлювати сексистське ставлення: в соцмережах або через журналістів. Адже і звернення до уповноважених органів, і винесення на публіку проблеми дискримінації дозволить громадськості підтримати постраждалу. Також це допоможе запровадити позитивні прецеденти — приклади боротьби за захист порушених прав.
Вірте у себе, не знецінюйте власний досвід та шукайте роботодавця, для якого цінний ваш професіоналізм.
Авторка: Тетяна Кобзар
Кар’єрна консультантка, профорієнтологиня
