Чи задумувались ви, чому «жіноча дружба» чи «жіночі романи» наділені такою стереотипною конотацією другорядності? Мовляв, чоловічий журнал — це серйозне чтиво про гроші та автомобілі. А жіночий — зовсім навпаки.
Античні думки
Мізогінія — упереджене ставлення до жінок — має дуже давню історію і походить щонайменше з Античності. Такого висновку дійшла у своїй лекції для проєкту «Жіночі студії» магістриня з культурології, дослідниця жіночої історії Галина Островерхова.
Платон
«Платон і Арістотель сформували наукову основу для мізогінії, в якій ми живемо з вами досі. Платон стверджував, що жінкам необхідна освіта так само, як і чоловікам — це такий прогресивний момент. Ба більше, він навіть хотів, щоб жінки були залучені в провідні верстви суспільства, наприклад, щоб були жінки-охоронниці. Але, при цьому, він ототожнював чоловіка з духовною складовою, а жінок — з матеріальними, плотськими, не надто високими спрямуваннями», — розповіла експертка.
Наприклад, у діалозі «Тимей» Платон твердить, що душі боязких і безчесних чоловіків після смерті переходять до жінок. Він до того ж є піонером з заборони макіяжу для жінки. Тому що, власне кажучи, після Платона не одне тоталітарне суспільство намагалося заборонити жінкам робити макіяж.
Арістотель
«За Арістотелем жінки „неповноцінні“, вони „лисіють“ і у них „менше зубів“. Бертран Рассел, ближчий до нас філософ, стверджував, що якби Арістотель дозволив своїй жінці відкрити рота хоча б раз, він би переконався, що це неправда, і не зробив такої грубої помилки. За Арістотелем „чоловіче сім’я несе дух, а жінка забезпечує лише матерію“. Тобто, власне кажучи, ця репродуктивна монополія на жінку не дає їй якоїсь влади, це лише функціональний підхід до всього цього процесу», — пояснила Галина Островерхова.
Арістотель свого часу обґрунтовував, що жінка — це «недороблений чоловік». Він поширював тезу, що «якщо в гармонії всі енергії між чоловіком і жінкою, то народиться хлопчик, якщо була внесена якась дисгармонія в процес створення нової людини, то така людина буде дівчинкою», — додала дослідниця жіночої історії.
Вторинність жінки в християнстві
Чи можна припускати, що з тих пір людство свідомо чи несвідомо вважає, що жінка — вторинна? Тим паче, до цієї тези добряче приклалося християнство.
«У Старому Заповіті людину створює бог і ця людина — чоловік. І лише потім, з окремої кістки чоловіка (в якій немає мозку, як кажуть деякі дослідники) створюють жінку. Тому тут прослідковується такий вторинний характер походження жінки», — прокоментувала Галина Островерхова.
Ще один момент — це доктрина про первородний гріх. Вважається, що з тих пір, як Єва спровокувала гріх, пішла на змову зі змієм, Адама і Єву було вигнано з раю, то після того кожна людина має первородний гріх, який мав спокутувати за всіх Ісус.
Але це не єдині основи, на яких базується наша нинішня мізогінія.
«Козаки не могли мати нічого спільного з жінками і, більш того, якщо хтось із них таки, скажімо так, був „слабкий до жінок“, то за це суворо карали. Ви можете бачити ілюстрацію до „Чорної ради“ Пантелеймона Куліша, де описано детально цей процес, як саме карали козака за те, що він знався з жінками. Тобто у козака могла бути шабля, люлька і шашка, і, власне кажучи, це мало замінити йому родину. Якщо ж козак був неповносправний, то його викликали на коло, на товариський суд, після того суду призначали йому покарання у вигляді побиття палицями. Більш того, поруч з таким козаком, якого прив’язали до спеціального колу, ставили горілку і ставили калачі. Кожен, хто проходив повз, міг підійти, випити тієї горілки, дарма, безкоштовно, і з’їсти калача, але після того мав вдарити такого козака палицею. Били так, що статистично козак отримував сім таких ударів, після сьомого удару більшість з них вже не виживало», — розповіла деталі дослідниця.
Тобто чоловікам десятиліттями втовкмачувалася необхідність дистанціюватися від жінок. Сьогодні це знаходить прояв у намаганні заперечити або не продемонструвати залежність від жінки чи якісь зв’язки з жінкою (культ «гаражів» чи «рибалки» як частина «виключно чоловічого світу»).
Український контекст запобігання мізогінії
Перша сильна героїня — Наталка Полтавка
Але у своїй лекції експертка не обмежується лише негативними прикладами. Та привертає нашу увагу до першого потужного жіночого образу в українській літературі — Наталки Полтавки Івана Котляревського.
«Котляревський як засновник української літературної мови, він заснував українську літературу своєю „Енеїдою“, і вже через кілька років дає нам образ Наталки Полтавки. Тобто образ сильного героя і образ сильної героїні в українській літературі виникають майже одночасно. І особливістю цього є те, що вважається, що Наталка Полтавка виникає в колонізованому суспільстві. Тобто, коли були сили спрямовані на те, щоб контролювати чоловіків, контроль за жінками був менш щільним і це дозволяло жінці проявлятися навіть активніше й більше, ніж чоловіку», — висловлює спостереження Галина Островерхова.
Видатні жінки Бессарабії
Одним із аргументів за зменшення рівня мізогінії в українському суспільстві експертка наводить різність правових систем, про які йшлося на територіях сучасної України в різні часи.
Як приклад лекторка наводить Бессарабію, яка має свою власну, доволі довгу, традицію жіночої власності.
«Жінки мали власність на території України в різні періоди, але, власне кажучи, бессарабська традиція найбільш неперервна. І саме Бессарабія дарує нам двох визначних жінок, про яких ми маємо пам’ятати», — уточнює вона.
Христина Алчевська
Перша постать — Христина Алчевська. Вона з Наддніпрянщини, але її мама — дочка молдавського господаря (смолянка, закінчила інститут шляхетних панянок, доволі освічена на свій час жінка). Христина Алчевська стає засновницею освіти дорослих, освіти жінок в Україні. І засновує жіночі школи в Харкові і на Луганщині.
Недільна школа у Харкові проіснувала 50 років. У школі вона викладала правознавство, географію, історію України, письмо, математику, фізику та хімію з колективом педагогів-сподвижників. Безкоштовно там працювало понад 100 вчителів.
У 1892-93 роках кількість учениць зросла до 600—700. Збільшилася і кількість викладачок: на 5 учениць припадала одна учителька. Учениць було поділено на три категорії: ті, хто зовсім не вміли писати, ті, хто вміли читати, але не вміли писати, та ті, кому потрібно було покращувати свої навички. Кожна група мала одну або двох кураторок, які займалися і позакласною роботою: учениці ходили на екскурсії, відвідували театри та вистави, брали участь у літературних читаннях.
У 1896 році Алчевська збудувала для школи будинок вартістю 50 000 карбованців — єдине власне, тобто таке, що належало школі, приміщення серед усіх недільних шкіл Російської імперії.
Олена Доброграєва
Другою яскравою жінкою з Бессарабії є Олена Доброграєва.
«На сьогоднішній день ми маємо такий важливий для жіночого руху рік, ми святкуємо 140-річчя жіночого руху і, власне кажучи, тут є два моменти: 140 років тому виникає „Союз русских женщин“ у Станіславові під проводом Наталі Кобринської і в той же рік у Києві виникає жіночий гурток Олени Доброграєвої. Він мав суто таке націоналістичне спрямування, тобто вони вивчали історію, географію, етнографію і так далі. Сама Олена Доброграєва була з Бесарабії, її мама, як кажуть, дідечка, вона була землевласницею. На сьогоднішній день у нас є документи, які підтверджують те, що вона володіла великою кількістю земельних ділянок і, власне, отримувала з того дохід», — розповіла Галина Островерхова.
У програмі 2+2 дослідник Акім Галімов розповідав, що Доброграєва планувала написати дипломну роботу про гайдамаччину, що могло бути значним внеском у вивчення історії України. Але її мати випадково знайшла рукопис і, розцінивши його як занадто вільну думку, знищила роботу. Після того Олена вже не встигла написати щось нове — вона померла від сухот у 25 років. Але сотні дівчат з її гуртка роз’їхались по селах України вчителювати і проводити просвітницьку діяльність серед жінок.
Про проєкт «Жіночі Студії»
YouTube-проєкт «Жіночі Студії» висвітлює жінок, які відігравали ключову роль у формуванні історії України, і ставить важливе питання: «Якщо ми не знаємо історію половини людства, чи можемо стверджувати, що знаємо свою історію взагалі?».
У попередньому, першому відео проєкту, докторка історичних наук Оксана Кісь розвінчувала міфи про матріархат в Україні. У другому відео темою стала невидимість жінок у міських просторах. Журналістка Тетяна Літераті показала частину «жіночої екскурсії» Ужгородом, і розповіла про забутих видатних жінок міста.
Проєкт вже доступний на платформах YouTube, Instagram, TikTok і має на меті привернути увагу до значущості жінок в історії та їхнього внеску в розвиток українського суспільства.
